(Присвячено Федору Артищуку, який відійшов у вічність)
Двадцятого століття син,
У двадцять перше він заглянув.
Закінчив вахту. Встав з колін.
Почув, як анголи „Осанну”
Співають Господу. До себе
Його покликало враз небо.
І зношене стареньке тіло
Душі втримати не зуміло.
Земне тяжіння обірвалось,
Як перетягнута струна.
Душа з життям не попрощалась.
Ось ці вінки і ця труна -
То тільки символ переходу.
Хто зможе вічного природу,
Премудрість, Божі таємниці
Тим пояснити, хто в темниці
Тілесних, грішних форм закутий?
Ось смерть прийшла. І плоті пута
По Божій волі розірвала.
... І брата Федора – не стало.
З його відходом ціла ера
У вічність канула. Архіви
Навряд чи збережуть папери
Про труд важкий на Божій ниві.
І про пости. Про довгі ночі
Проведені в молитвах слізних,
Про те, як людям ніс пророчі
Слова. Як розбивав залізні
Гріха кайдани на колінах.
Як наставляв чужого сина,
Як свого. Подвизався щиро
За тих, що похитнулись в вірі.
І голосом своїм, від роду
Таким пісенним і спокійним,
Будив людей. Благоговійно
Святе Письмо читав народу.
Вінчав щасливі юні пари.
За немовлят молився Богу.
А щоб солдатські тверді нари
Ставали м’ягшими в дорогу
Давав напуття новобранцям.
Спішив і вдень, вночі, і вранці,
І ввечері до всіх недужих
Такий ось був він - небайдужим.
Таким залишиться навіки-
Святим і мудрим чоловіком-
У пам’яті свого народу.
Одним із патріархів роду.
Цей день – і біль і радість наша.
Як виграє, як сяє чаша
Молитв вогненних в світлі раю!
Як праведника там вітають!
Здійснилися про Царство мрії.
А в нас сльоза тремтить на вії-
Прощатись з дорогими гірко...
Гори, палай, надії зірко!
Нехай печаль не душить груди,
Бо зустріч буде.
Комментарий автора: Завтра, 16 грудня, в останню дорогу проведуть колишнього просвітера церкви міста Нововолинська, що на Волині, єпископа, а пізніше і почесного пастора однієї з церков міста Сакраменто, що у Каліфорнії.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : 1. Великий инквизитор. По Ф. Достоевскому - Сергей Сгибнев Просьба:
2Кор.9:7
Каждый уделяй по расположению сердца, не с огорчением и не с принуждением; ибо доброхотно дающего любит Бог.
Какие проникновенные слова! И вот, падаю ниц и прошу: Возлюбленные братия и сестры! Не оставьте в беде - в связи с переездом на другое место жительства и по причине вспыхнувшего короновируса, остался я без работы. А на руках десятилетняя дочка, ученица четвëртого класса. И на правом глазу катаракта, зрения осталось девять процентов. Очередь же на операцию, даже за плату, отодвинулась неизвестно на сколько.
Не о многом прошу, даже двести-триста рублей помогут мне удержаться до того времени, пока найду работу. Трудность в том, что мне уже шестьдесят восемь лет, а в таком возрасте найти что-то подходящее очень непросто.
Человека, доброхотно дающего, любит Бог, и недостаток дел его восполнит - так говорил Соломон, а ему говорил Бог. Вот и я, верю в истинность слова Божиего.
Номер моего телефона
+7 9538646031
Номер карты: 2202 2007 8385 1254
Храни, Господи, ваши дома, возлюбленные братия и сестры! И да вознаградит вас Христос за щедрость ваших сердец!!!
А зовут меня Сергей, раб Божий.